17 травня, напередодні Міжнародного дня музеїв і Дня вишиванки, на території Заповідника експонувалась виставка «Родинна святиня». На ній були представлені сорочки, які зберігають і якими пишаються корсунські родини.
Справжньою берегинею свого роду є Галина Опалат. У родині Галини Іванівни зберігається стара скриня з родинними коштовностями: весільними рушниками, яскравими хустками, вишитими сорочками. Найбільш дорогими для неї є сорочки, пошиті й вишиті руками її матері. Серед них вирізняється святкова сорочка з традиційними для нашої місцевості яскравими «брокарівськими» трояндами, вишитими на рукавах, грудях, манжетах. Ця сорочка не лежить постійно в скрині. Галина Іванівна одягає її на свята й урочисті події. Згодом бабусину сорочку почала також одягати молодша донька – Віталіна. Вона дуже пасує обом, і матері, й доньці.
Вік домашньої реліквії часто говорить про глибокі духовні традиції родини й міцний зв’язок декількох поколінь роду. Такі традиції зберігаються в сім’ї талановитої корсунської поетеси, педагога Людмили Бистрової-Дробот. Традиційну українську сорочку, якій може бути понад 150 років, Людмила Анатоліївна одягла, щоб продемонструвати сучасність давньої сорочки, яка стала не лише оберегом родини, а й святковим одягом на особливі випадки.
Зберігає давню святиню свого роду й Валентина Фесенко, також відома на Корсунщині поетеса. Вишивка сорочки теж яскравого «брокарівського» стилю. Шила й вишивала її ще прабабуся Валентини Василівни.
На виставці представлені родинні скарби й працівників Заповідника.
Багато сімейних реліквій з Чигиринщини зберігає Парасковія Степенькіна, директор Заповідника. Серед них сорочки її бабусі Соломії Хтодосівни Некраси й мами Любові Сидорівни Орленко. Сорочки першої половини ХХ століття вражають вишуканістю крою, майстерністю вишивки і свідчать про смак і культурні традиції родини. Також на виставці – традиційний весільний одяг нареченої, в якому виходила заміж Любов Сидорівна. Парасковія Яківна дбайливо зберігає святкові сорочки свого батька, Якова Павловича, вишиті руками її мами.
На виставці – реліквії з історичної Полтавщини, звідки родом Лідія Овсієнко, заступниця директора Заповідника з наукової роботи. Це – святкова сорочка й керсетка її мами Ганни Петрівни. Сорочку Ганна Петрівна вишила і часто одягала на традиційні весілля, коли брала активну участь в коровайних обрядах. А вишукана сорочка з тонкого вибіленого домотканого полотна початку ХХ століття належала прабабусі Марині Іванівні Олефіренко. Вона є зразком традиційної вишитої сорочки з давньою складною вишивкою «білим по-білому».
Сподіваємось, що виставка «Родинна святиня» допомогла відвідувачам через матеріальні речі осягнути справжні духовні цінності українців. Вишита сорочка – це символ роду, родинна святиня, потужний оберіг і невід’ємна складова національної ідентичності. А нині вишиванка – це ще й один із символів спротиву ворогу під час війни й символів віри в Перемогу.
Авторка виставки – Олена Райкова, старша наукова співробітниця