10 березня в історичному музеї Заповідника було відкрито виставку, присвячену 160-м роковинам з дня смерті Тараса Шевченка.
Тарас Григорович буврізносторонньою особистістю. Зараз він більше відомий як великий поет, у його час – як прекрасний художник, а ще – громадський діяч і етнограф.
Шевченко є символом духу української нації, її розвитку, прагнення до свободи. Він написав український «Буквар», а його «Кобзар» був однією з перших повністю україномовних книг. Представлена виставка пропонує глянути на Тараса Шевченка трохи з іншого боку:не як на поета чи художника, а як на такий собі рекламний бренд нашої країни,адже його особа впізнавана в Україні і в світі. Недаремно серед пам’ятників, присвячених конкретній особі, найбільше пам’ятників саме Тарасу Григоровичу.
Усе його життя наповнене прагненням до боротьби: до боротьби за демократію, до боротьби за незалежність України, до боротьби за перетворення українського народу на модерну націю. Це яскравий приклад для патріотів битися до кінця, заради щасливого майбутнього. Недаремно в ХІХ – ХХ століттях майже в кожній українській хаті висів портрет Шевченка і знаходився примірник його «Кобзаря». Адже він був тим стрижнем, який з’єднував українців докупи, незважаючи на роз’єднаність у різних державах, незважаючи на різні етнічні групи, незважаючи на соціальне становище. Це розуміли й різні окупаційні влади, які панували в нашій країні в її бездержавний період. Оскільки Тарас Шевченко був символом незалежницьких прагнень українців, то за Російської імперії заборонялися навіть згадки про нього. А в 1914 році російська влада заборонила святкувати 100-річчя з дня народження Великого Кобзаря.
Радянська влада не могла ігнорувати постать Тараса Шевченка, однак вона намагалася максимально вихолостити його сутність. Так він став просто поетом, одним з революціонерів. А саме ім’я його нівелювалося пустим офіціозом. Але, незважаючи на це, Тарас Шевченко зберігся в свідомості людей як Великий Українець. Його образ активно використовувався в листівках, марках, значках, календариках. Могила Шевченка стала «Меккою» для української інтелігенції. А святкування його дня народження чи вшанування роковин смерті, крім офіціозу, стали проявом душевності українців. Адже якраз у ці дні проводились і проводяться флешмоби й різні заходи з читання поезій Великого Поета. Тому Тарас Григорович уже перестав бути просто поетом чи художником. Він став одним iз стовпів, на яких тримається незалежність і процвітання нашої країни.
Дана виставка показує успішне використання образу Тараса Григоровича в рекламних цілях. Насамперед – це поштова продукція: конверти, листівки, марки. Особливо цінними є листівки з Шевченківської тематики початку ХХ століття. Вони є родзинками фондової колекції Корсунь-Шевченківського заповідника. Найбільшими поширювачами образу Великого Кобзаря в побуті серед населення не тільки нашої країни, а й зарубіжжя, безумовно, є конверти.
На виставці також представлена колекція фалеристики з фондів Заповідника: настільні медалі й звичайні значки. Деякі з них є унікальними, оскільки були випущені в обмеженій кількості екземплярів. Це значки з профілями Шевченка, викарбувані в 1960-х роках у зв’язку зі 100-річчям з дня його смерті. Самеім’я Тараса Шевченка було приводом до проведення різних заходів.
Доповнюють виставку різні запрошення на зібрання, присвячені ювілейним річницям з дня народження Тараса Шевченка й до роковин з дня його смерті. Представлено також різну рекламну продукцію, зокрема, афішу 1919 року, різні буклети й сувенірну книжечку«Тарас Шевченко. Мала Книжка».
Організатор виставки Станіслав Степенькін, завідувач історичного музею.
Світлини Ірини Коваленко.