Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник

Пам’ятки смт Стеблева

Левицький Степан Петрович (1791–1872) – священник, дід видатного українського письменника І.С.Нечуя-Левицького.
За відомими даними, був дяком храму Преображення Господнього в селі Сидорівці. У 1830–1834 роках обіймав посаду настоятеля храму Преображення Господнього в містечку Стеблеві. Одружений з дочкою стеблівського селянина Василя Коркішка Єфросинією.
Могила знаходиться поруч зі Спасо-Преображенським храмом Російської православної церкви в Україні, збудованим у 2015 році. Зберігся надмогильний камінь.
З 1994 року могила Левицького С.П. входить до складу Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника як пам’ятка історії місцевого значення (рішення виконкому Черкаської обласної ради № 23 від 7 лютого 1995 року).

Левицький Семен Степанович (1814–1872) – священник, український просвітитель ХІХ ст., батька видатного українського письменника І.С.Нечуя-Левицького.
У 1837 році закінчив Київську духовну семінарію, того ж року одружився з Ганною Трезвинською із сім’ї священника с. Журавки. З 1839 року – настоятель храму Преображення Господнього в Стеблеві, з 1845 року – благочинний 6-ї частини благочиння Канівського повіту й співробітник попечительства. У 1852 році побудував у Стеблеві новий храм Преображення Господнього й заснував церковнопарафіяльну школу, в якій був законовчителем. У 1866 році за власним бажанням переведений у Білу Церкву настоятелем храму св. Марії-Магдалини. У 1867 році через хворобу повернувся до Стеблева.
За щире служіння Господу Богу й старанне виконання службових обов’язків мав численні нагороди.
Могила Левицького С.С. знаходиться поруч зі Спасо-Преображенським храмом Російської православної церкви в Україні, збудованим у 2015 році. Зберігся надмогильний камінь.
З 1994 року могила Левицького С.С. входить до складу Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника як пам’ятка історії місцевого значення (рішення виконкому Черкаської обласної ради № 23 від 7 лютого 1995 року).

Будинок Головинських. Збудований після 1778 року в м. Стеблеві на березі р. Боровиці, при її впадінні в р. Рось, за часів власника містечка Августа Доброгоста Яблоновського. Будинок використовувався як арсенал, де ховали сідла, сукна для вкриття козаків у негоду, зброю і порох. У 1792–1812 роках власником м. Стеблева був Андрій Воронецький, при якому призначення будинку не змінилося. У 1812 році містечко придбав депутат Київського головного суду маршалок Київського повіту Онуфрій Головинський, який перебудував арсенал під власне помешкання.
Будинок цегляний, двоповерховий, у плані прямокутний, з чотирисхилим дахом. Зі східного боку – тристінний тамбур, до якого добудовані східці, які ведуть на другий поверх. Перед будинком знаходився сад.
У лютому 1825 року, проїздом з Петербурга до Одеси, гостюючи в Головинських, кілька днів у будинку проживав польський поет Адам Міцкевич. Там він написав вірш «Подорожній» і заніс його до альбому дружини Германа Головинського Емілії. У поемі «Пан Тадеуш» Адам Міцкевич згадував про липу на садибі Головинських.

Після смерті Г.Головинського будинок перейшов у власність до його доньки Анни, яка продала його маршалку Київської губернії, маршалку Канівського повіту Зенону Головинському.
У другій половині ХІХ ст. будинок належав поміщику Паншину, згодом Ліберману, на початку ХХ ст. – Талантову. У 1920 – 1930-х роках у будинку знаходились відділи Стеблівського районного виконавчого комітету, після Другої світової війни – гуртожиток машино-тракторної станції і загальноосвітньої школи.
У 1983 році значна частина будинку згоріла. У 1980-х – 1990-х роках проводились ремонтно-реставраційні роботи, які не буди завершені. В будинку планували розмістити музей Тараса Шевченка.
У 1994 році включений до складу Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника. Будинок є характерним прикладом садово-паркових будов останньої чверті ХVІІІ ст. Пам’ятка архітектури місцевого значення (рішення виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих № 544 від 28 вересня 1993 року). Загальний вигляд будинку зображений на малюнку Наполеона Орди, 1880-ті роки.
У жовтні 2016 року невідомими особами був здійснений підпал будинку, внаслідок чого він зазнав значної руйнації. Стан будинку незадовільний, потребує реставрації.