Корсунь-Шевченківський парк
Серед старовинних парків України особливе місце займає парк у Корсуні-Шевченківському. Його історія започаткована з XVIII ст., за часів власника Корсунського староства польського князя Станіслава Понятовського, який вирішив зробити Корсунь місцем своєї резиденції на українських землях.
Наукову концепцію палацового ансамблю і проєкт одноповерхового будинку розробив французький художник, архітектор і військовий інженер Жан-Анрі Мюнц. Зі зведенням будинку він у 1782 р. розпочав й озеленення Острова, а потім на рівнинній частині острова Дені, що з’єднувався з Островом поромом, заклав сад французького (регулярного) типу, який мав чітко виражену композиційну вісь. Широка пішохідна пряма алея була обсаджена, ймовірно, липою дрібнолистою. Від неї відходили вужчі прямі алеї, котрі розділили сад на шість «салонів» або «кабінетів», так звані декоративні городи, де поруч із квітами вирощувались городні рослини. А ще тут росли фруктові дерева. У травні 1787 р. польський король Станіслав ІІ Понятовський під час відвідин свого племінника князя Станіслава Понятовського в Корсуні впродовж двох годин милувався на острові Дені садом і навколишніми краєвидами.
До 1789 р. регулярний фруктовий сад був закладений на материковій частині, що з’єднувалась із островом Дені мостом через рукав Росі. Наприкінці XVIII ст. форми регулярної композиції Корсунського саду доповнились іррегулярним (пейзажним, англійським) стилем, в якому був закладений сад у районі сучасного Русалчиного джерела.
За часів власника Корсунського маєтку князя Петра Лопухіна територію саду продовжили в напрямку Нижніх Боків, де до цього майже не було деревних насаджень, а лише поля, де вирощували льон і коноплі. Дерева в саду висаджувались поодинокими чи куртинами, що дало можливість прокласти звивисті стежки. Щоб скрасити територію заболоченої місцевості, висадили вільхи чорні. Сад усе більше набував англійського пейзажного стилю.
На материковій частині саду, на березі Росі, у 1826 р. щільною кулісою в один ряд були висаджені тополі й алейною посадкою сосни, окремі з них збереглися до сьогодні. У тому ж році понад пішохідною доріжкою, що вела до Нижніх Боків, з’явилися ялини європейські, залишки насадження яких мають назву «Князівська алея».
З 1828 р. новий власник маєтку князь Павло Лопухін почав укладати значні кошти в розбудову саду. Це був час, коли про палац у Корсуні разом із садом писали, що він був одним з найбагатших місць не лише в Російській імперії, але і в Європі.
На початку 1840-х рр. на Острові була збудована парадна оранжерея, де, крім іншого, вирощувались тропічні рослини.
Князь розширив територію саду до 100 десятин. Основними його насадженнями стали дуби, вільхи, тополі, липи, граби, сосни, які знову ж таки висаджувались поодинокими або куртинами. Вірогідно, що тоді зникли фруктові сади. На окремих ділянках саду закладався підлісок. На горі Янталка з’явилися кущі бузку.
У князівському саду побували Олександр фон Юнк, Олександр Кониський, Павло Чубинський, Микола Костомаров та ін. Певний слід він залишив у творчості Тараса Шевченка, який з 28 червня по 12 липня 1859 р. проживав у Корсуні в свого троюрідного брата й свояка Варфоломія Шевченка. Відомі, зокрема, його робота «В Корсуні» й етюд «Дерева». Краєвиди саду того часу дійшли до нас із літографій французьких художників, літографів Франсуа-Жозефа Дюпресуара та Євгенія Гюо.
З 1873 р. власниками Корсунського маєтку стали князі Лопухіни-Демидови. За часів князя Миколи Лопухіна-Демидова площа саду, який вже частіше почали називати парком, збільшувалась, його ландшафти продовжували нагадувати Швейцарію або ж Кавказ. Вірогідно, що в 1881–1886 рр. були висаджені плодові дерева, зокрема, одинадцять сортів груш, три сорти персиків й абрикоси. У плодовому саду росло одинадцять сортів винограду. Окремі ділянки відвели під декоративні городи, де вирощували овочеві та ягідні культури, а також квіти. Був розсадник листяних і хвойних дерев. В обладнаному фазаннику, а також на острові Дені жили фазани кавказької породи, гніздилися павичі й голуби.
Занепад парку розпочався із часу Української революції 1917–1921 рр. і продовжувався понад 70 років. У ті роки парк був переданий в оренду Будинку відпочинку Південно-Західної залізниці (1926–1941), перебував на балансі Музею історії Корсунь-Шевченківської битви (1945–1952), Парку культури і відпочинку Корсунь-Шевченківської міської ради (1956–1994). Охоронним документом для збереження парку стала постанова Ради Міністрів УРСР від 29 січня 1960 р., відповідно до якої парк був віднесений до визначних парків-пам’яток садового-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
З 1994 р. територія парку площею 100,3 га ввійшла до складу територій Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника.
Сьогодні старовинний парк вирізняється значним флористичним і фауністичним розмаїттям. Загальна кількість визначених видів флори налічує понад 400 видів рослинного світу, а фауни – понад 150.
Основу деревостану парку складають аборигенні види: сосна звичайна, клен гостролистий, клен польовий, дуб звичайний, ясен звичайний, ліщина звичайна, бузина чорна, вільха чорна та ін. Колекцію дендроекзотів представляють 32 види, зокрема, гінкго дволопатеве, софора японська, катальпа бігнонієвидна. На території парку зростають рослини, занесені до Червоної книги України, зокрема, тюльпан дібровний, підсніжник звичайний, цибуля ведмежа, спірея польська, бузок угорський, тамарикс стрункий, тис ягідний. На території парку – дві ботанічні пам’ятки: «Каштан Т.Г.Шевченка» і «Гора Янталка». Тваринний світ представлений переважно видами, що навчились співіснувати поруч із людьми. Тут поселяються лисиця звичайна, ласка, борсук, бобер річковий, заєць-русак, білка звичайна та ін. Зустрічаються на території парку й рідкісні тварини, що занесені до різних природоохоронних списків: ящірка зелена, мідянка і жук-олень.
Наявність значної різноманітності біоценозів сприяє поселенню в парку птахів. Вони є його окрасою будь-якої пори року. Це один з найбільш досліджених класів тварин і налічує понад 60 видів.
Сучасний парк зустрічає відвідувачів тінистими алеями, загадковими звивистими стежинами й дивовижними пейзажами. Річка Рось вражає мальовничістю, спокійними, а іноді й бурхливими перекатами й тихими заводями. Через Рось у межах парку збудовано 5 мостів, один з яких, що має містичну назву «Чортів міст», підвісний.
Територія парку входить до складу земель природно-заповідного фонду та земель історико-культурного призначення. На неї поширюється правовий режим, передбачений для територій національної екологічної мережі України. Відповідно до Закону України «Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» (2008), Корсунь-Шевченківський парк включений до цього Переліку.