Кирило Григорович Стеценко

Кирило Григорович Стеценко (24.05.1882 – 29.04.1922) – видатний український композитор, хоровий диригент, критик, педагог, музичний ї громадський діяч, один із засновників Української Автокефальної Церкви, учень і послідовник М.В.Лисенка.
Народився в родині маляра-самоука в с. Квітках Канівського повіту Київської губернії (нині – Звенигородський район Черкаської області). У фондах Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника зберігаються дві двосторонні ікони, написані на дереві, що надійшли із с. Квіток. Автор – невідомий. Однак, зваживши на те, що в селі був лише один маляр, який писав ікони, то цілком ймовірно, що це роботи Григорія Михайловича Стеценка, батька Кирила Стеценка.
У 1892–1897 рр. Кирило навчався в малярській школі М.І. Мурашка, одночасно зі вступом до малярської школи дядько Д.Горянський віддав його на навчання до Софіївської духовної школи. У 1897 Кирило вступив до Київської духовної семінарії, яку закінчив у 1903 р. Музичну освіту одержав у музичному училищі Київського відділення Російського музичного товариства й Музично-драматичній школі імені Миколи Лисенка. Працював учителем співів у м. Києві.
У 1907 р. за співчуття революційному руху був висланий з Києва й працював учителем співів в Олександрівську-Грушевському (нині м. Шахти Ростовської області, Російська Федерація), Білій Церкві, Тиврові (нині – село Тиврівського району Вінницької області).
У 1912 р. прийняв сан священника, жив і працював у с. Голово-Русава (нині є частиною с. Олександрівка Томашпільського району Вінницької області). У 1917–1921 рр. працював у Міністерстві освіти та мистецтва УНР і Української держави, Всеукраїнському музичному комітеті відділу мистецтв при Наркомосі УСРР, керував музично-хоровою секцією відділу «Дніпросоюзу», викладав у Музично-драматичному інституті імені М.В.Лисенка. За ініціативи К.Стеценка були створені мандрівні хорові капели. У 1920 р. з Другою мандрівною капелою побував у м. Корсуні.
Після ліквідації «Дніпросоюзу» (1920) переїхав до с. Веприка Фастівського району Київської області, де й помер.
При дослідженні музичної творчості композитора науковцями меморіального музею К.Г.Стеценка в с. Квітках стало відомо, що його перші пісні зазвучали в концертах у 1902–1903 рр. Уже тоді громадськість звернула увагу на сильний самобутній талант їх автора, що давало підстави покладати на нього великі надії. Кирило Григорович був різностороннім композитором. Йому належать оригінальні хори, кантати, солоспіви, ансамблі, колядки, духовні твори. Науковцями зібрано інформацію про 235 творів композитора, з них – 36 хорових композицій, 4 кантати, 44 колядки й щедрівки, 24 обробки для хору, 47 солоспівів, 7 ансамблів, 7 опер, 59 творів для дітей, 7 духовних творів.
У фондах Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника зберігаються 18 музичних творів композитора, опублікованих за його життя, а також після смерті.
Найбільше музичних творів Кирила Григоровича, виданих у 1920–1950 рр., передав до Музею історії Корсунь-Шевченківської битви (з 1994 р. – Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник) син композитора Вадим Стеценко в 1964 р. Це, зокрема, твори: «Сосна» (мелодекламація), «Сон» (мішаний хор) на слова П.Грабовського, «Шкільний співаник», «Сватання на Гончарівці» (Г.Квітка-Основ’яненко, оперета) «Стояла я і слухала весну» для меццо-сопрано на слова Лесі Українки, «Вечірня пісня» (для високого голосу) на слова В.Самійленка, «Заповіт» і «Плавай, плавай, лебедонько» на слова Тараса Шевченка, «Веснонько-весно!» (мішаний хор) на слова О.Коваленка.
У 1972 р. жителем Києва І.Вироцьким були подаровані твори Кирила Стеценка «Заповіт» і «Колядки і щедрівки». Житель Москви (Російська Федерація) В.Почтаренко, мати якого проживала в с. Листвині, у 1985 р. передав музею твори композитора на слова Т.Шевченка та інших поетів.
Музичні твори Стеценка вміщені до п’ятитомного зібрання його творів, що вийшли друком у 1963–1965 рр. ІІ, ІV, V томи цього видання зберігаються у фондах Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника. Крім того, у фондах зберігається 8 книг з творами Кирила Стеценка: «Весняночка» (автор В.В.Верховинець), «Дитячий пісенник», «Українські народні пісні», «Пісні і музика в дитячому садку», «Українські пісні дітям», «Ми вчимося співати», «Класичні хори українських авторів», «Музика в дитячому садку».
У 1957 р., під час святкування 75-річчя від дня народження К.Г.Стеценка, Квітчанській середній школі було присвоєно ім’я композитора.
Лариса Цьоменко, завідувачка меморіального музею К.Г.Стеценка у с. Квітках.