Пороська оборонна лінія

Пороська оборонна лінія – система укріплень у басейні річки Росі, що складалася з фортець і Змієвих (дерево-земляних) валів. Збудована в ХІ–ХІІІ ст. з метою захисту південного кордону Русі від набігів кочівників. Проходила по лівому березі річки.
Створення оборонної лінії розпочалось у 30-х роках ХІ ст. Серед перших фортець, зведених у Пороссі, був літописний Корсунь. У ХІ ст. цією фортецею закінчувалась Пороська оборонна лінія в нижній течії річки. Наприкінці ХІ–ХІІ ст. нижче Корсуня було збудовано чотири фортеці. Залишки їх збереглися біля сучасних сіл Набутів, Сахнівка, Межиріч і Кононча.
Зміцнювалась система оборони і за рахунок «тилових» укріплень на лівих притоках Росі. Залишки одного з них збереглися в селі Пішках на річці Нехворощі.
Будівництво нових укріплень пов’язано також з процесом розселення й осідання в Пороссі тюркських кочових племен. Їх об’єднання, яке виникло в середині ХІІ ст., називалось чорні клобуки. Легкоозброєна кіннота чорних клобуків захищала південний кордон Русі від половців.
Наприкінці XII ст. половці під час походів на Русь надавали перевагу маршруту, який проходив через нижню течію Росі. У зв’язку з посиленням половецької загрози був споруджений найпізніший у Пороссі Середній вал, який тягнувся вздовж лівого берега річки нижче і вище Корсуня.
Вчені виділили кілька територіальних груп населених пунктів Поросся, серед яких – корсунська. У ХІІ–ХІІІ ст. четверту частину поселень цієї групи складали фортеці: хутір Половецький, Миколаївка, Стеблів, Корсунь, Пішки, Набутів, Сахнівка. Середня відстань між ними була 6,6 км.
У другій половині XIII ст. внаслідок походів монголів Пороська оборонна лінія втратила своє значення.