18 травня, у Міжнародний день музеїв, на території Заповідника експонувалась виставка «З домашньої скарбниці».

Головним експонатом виставки стала стара дерев’яна скриня із с. Вільшани (нині – селище міського типу Звенигородського району Черкаської області), виготовлена на початку ХХ століття. Родинну реліквію передала до Заповідника в 2004 році жителька м. Корсуня-Шевченківського Світлана Мусієнко. Скриня з опуклим віком, низенькими ніжками, врізаним замком, металевими ручками; усередині, збоку, – традиційний прискринок для грошей, документів, прикрас. Колір скрині – коричнево-червоний, з простим геометричним малюнком, утвореним широкими смугами. Барвники бордово-червоних і коричневих відтінків для фарбування скринь отримували з відвару ягід бузини чи кори вільхи. Скриня досить непогано збереглась, адже цей вид меблів був дорогим, його дбайливо використовували й передавали в спадок по жіночій лінії. Поступово в українських родинах скриня з утилітарної речі перетворилася на скарбницю традицій і духовних цінностей.

На виставці експонувалися речі, пов’язані з трудовими буднями українців: конопляне волокно й нитки, домоткане полотно і вироби з нього (мішок, рядна, скатерті, доріжки, сорочки, ткані орнаментовані рушники). Майже все, чим користувалися в сільському побуті, було виготовлене  руками членів родин. На Корсунщині до середини ХХ століття сіяли коноплі (значно рідше – льон), щоб мати сировину для виготовлення тканин. Дуже поширеними в побуті були вузькі й довгі скатертини з тонкого валу – грубої конопляної нитки. Краї такої скатертини по ширині виткані червоно-чорними смугами. Нею накривали не лише стіл, а й скриню, лаву. Картаті або смугасті червоно-чорні, зелено-чорні, синьо-чорні рядна ткали з валових і вовняних ниток і зшивали з двох частин. Ними застеляли піч, ліжко, піл (дерев’яний настил, на якому спали). Барвники ниток для домотканих виробів теж виготовляли власноруч з природної сировини: кори дуба, лушпиння цибулі, ягід бузини, зеленої шкірки молодих горіхів, червця (комах).

Велику цікавість відвідувачів виставки викликали яскраві фабричні ткані рушники, кролевецькі й богуславські, що використовувались в побуті й обрядовості. У Заповіднику невелика колекція предметів кролевецького переборного ткацтва, яке є елементом нематеріальної культурної спадщини

України. Це – рушники, виготовлені в м. Кролевці Сумської області. Найдавніший з кролевецьких рушників, представлений на виставці, датований 1880 роком. Не менш гарні й богуславські рушники, виготовлені на богуславській фабриці художніх виробів. І кролевецькі, й богуславські рушники на Корсунщині були неодмінним атрибутом весільного обряду. Зокрема, молода та дружка підперізувались рушником так, щоб його краї утворювали святковий фартух.

Для багатьох відвідувачів виставка стала гарним приводом згадати  про свої сімейні скарби й духовні традиції свого роду.

Авторка виставки Олена Райкова, старша наукова співробітниця