В історичному музеї Заповідника експонується виставка «З історії житлового будівництва Корсунщини», на якій представлені предмети з фондової колекції, що розповідають про історію будівельної справи нашого краю. Серед експонатів – світлини, документи, речі, будівельні матеріали. Найдавніші з них датуються ХVІІІ століттям.
Одними з найдавніших джерел з історії традиційного будівництва на Корсунщині є малюнки французького художника, мандрівника й мемуариста Ж.-А.Мюнца. На виставці – фотокопія з його малюнка «Садиба землероба на прекрасній Україні», який зберігається в Кабінеті малюнків Бібліотеки Варшавського університету. Малюнок виконаний пером і аквареллю 15 вересня 1781 року в с. Дацьках. На ньому виразно видно хату – зрубну клітку, складену з брусів, з короткими, рівно стесаними випусками вінців, під солом’яною покрівлею з великим дармовисом на причілку на дерев’яних кронштейнах і вікнами на вісім маленьких шибок, широку плетену призьбу. Інформативною є й нотатка до малюнка, зроблена художником: «Будинок і селянське подвір’я у Дацьках, селі, що знаходиться … у лісистій … частині Корсунського староства. … Правила будівництва та господарювання однакові у всьому краї. У цьому будинку жили дві родини – батька й сина, загалом 10 душ».
На одній із старих світлин початку ХХ століття – зрубна хата в с. Сахнівці. На інших світлинах середини ХХ століття – типові для нашого краю хати під солом’яними стріхами. Цікаві світлини, зроблені під час традиційних будівельних толок.
Серед матеріалів виставки – ключі й замок для замикання і відмикання хати, ковані цвяхи й завіс від дверей.
Джерелами відомостей про будівельні традиції також є документи. Зокрема, на виставці експонується страховий листок обов’язкового земського страхування житлових і господарських будівель мешканця Корсуня Федора Косташа 1913–1918 років. У ньому вказані види будівель, що є на садибі, тип забудови хати, будівельні матеріали, вартість будівель і їх страхова оцінка. Про вартість житлових і господарських будівель можна дізнатися з розписок й угод другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Із цих документів видно, що хату купували й продавали разом з ґрунтом.
На виставці представлені зразки будівельної черепиці й вогнетривкої цегли. Найбільш інформативними є клеймовані будматеріали, що нині вважаються своєрідними візитівками т. зв. міського будівельного буму кінця ХІХ – початку ХХ століття і є предметами колекціонування. Під час вивчення такої цегли варто звертати увагу на її призначення: будівельна чи вогнетривка. У першому випадку клейма є частиною історії місцевої промисловості, в іншому – торговельно-економічних відносин й історії місцевого будівництва.
Будівельна цеглина з клеймом «Г. СУК» може бути виготовлена в Корсуні в ХІХ ст. На такий висновок наштовхує відоме в цей період у Корсуні прізвище. Дві інші цеглини з різними клеймами – немісцевого виробництва, ймовірно, з Волині. Це зразки т. зв. волинської «шамотки», що її привозили сюди заможні забудовники-міщани. Адже на Корсунщині не було виробництв вогнетривкої (шамотної) цегли через відсутність необхідної сировини. Вогнетривку цеглу використовували для кладки печей, груб, камінів, димарів у будинках, а також її використовували в печах хлібопекарень. На одній з таких цеглин – клеймо заводу Миколи Полуектова, який працював з 1894 до середини 1910-х років у с. Хролин Заславського повіту Волинської губернії. Цегла знайдена на руїнах домашньої лазні на подвір’ї старої садиби в с. Карашині. На пічній цеглині, знайденій в районі залізничної станції, стоїть клеймо «Н. LONDON. L», яке зовсім не пов’язане з британською столицею. Волинські виробники на межі ХІХ–ХХ століть клеймували свою продукцію не лише власними прізвищами, але й вподобаними назвами європейських міст – для солідності й гучної реклами, чи, найпевніше, просто для шику. Точніше місце виготовлення цеглини поки-що невідоме.
Представлена й клеймована черепиця, виготовлена в сусідньому Городищі – на Маріїнському паровому керамічному заводі графині Катерини Балашової.
На виставці також є зразки продукції заводів, артілей і колгоспів Корсунщини радянського періоду: керамічна й цементна черепиці середини ХХ століття. Зокрема, представлено черепицю Броваського цегельно-черепичного заводу й цементну черепицю, теж виготовлену в с. Бровахах. Є також керамічна черепиця Ірпінського цегельно-черепичного заводу – одного з найбільших виробників такої продукції в Україні. Вона теж використовувалась забудовниками на Корсунщині в 1950-х – 1970-х роках.
Авторка виставки Олена Райкова, старша наукова співробітниця.
Виставка діятиме до 15 грудня 2021 року. Запрошуємо відвідати історичний музей.