Хаврусь Сергій Левкович (20.09.1937 – 19.07.2014) – краєзнавець, прозаїк, публіцист, композитор-народник, поет-пісняр, фольклорист, перекладач, музейник. Народився в селянській сім’ї в селі Миколаївці Корсунь-Шевченківського (нині – Звенигородського) району Черкаської області. У 1968 році закінчив Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка (філологічний факультет).
Упродовж 48 років очолював Стеблівський літературно-меморіальний музей І.С.Нечуя-Левицького.
Автор 20 окремих видань, що стосуються краєзнавства й нечуєзнавства. Серед них – «Стеблів над Россю» у двох частинах (друга частина в співавторстві з Андрієм Хаврусем), «Нечуєва оселя на березі Росі», «Кличуть пороські простори», «З богуславських криниць», «На екрані твори Нечуя-Левицького та його Стеблів», «З рідним краєм у серці», «Стеблівське диво», «Над Россю й Раставицею», «Любов і мрії мудрого Нечуя», «Як була війна», збірник пісень «Божий дар». Друкувався у збірниках, енциклопедичних довідниках, «Читанці» (4 клас) й підручниках, двотомній антології «Криничка» (твори письменників Черкащини), журналах і газетах України й колишнього СРСР. У його творчому доробку 700 публікацій.
Хаврусь С. Л. – заслужений працівник культури України, нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, перший лауреат літературно-мистецької премії імені І. Нечуя-Левицького, лауреат обласної краєзнавчої премії імені І.М. Максимовича, «Людина року» в номінації «Духовність» (асоціація журналістів України, 1998), переможець Всеукраїнського й двох обласних конкурсів композиторів.