Триповерховий флігель (1782–1783, добудови – після 1845 до 1847 рр. і в період після 1867 до 1873 рр.). У первісному вигляді – одноповерхова споруда, витримана в класичному стилі (архітектор – Ж.-А.Мюнц). Будівля – прямокутна в плані, із чотирисхилим дахом, бічні фасади якого були прикрашені дерев’яними фіалами, притаманні неоготиці. До 1845 р. одноповерховий флігель з’єднувався з палацом ордерною галереєю.
Орієнтовно визначити датування змін у флігелі можливо лише за часом появи чотирьох ризалітів, які добудовувалися не водночас, а також другого й третього поверхів споруди.
Першим, імовірно, з’явився виступ на лівому фланзі, що був добудований або збудований після 1845 до 1847 рр. на місці колишнього триповерхового входу до ордерної галереї. Ризаліт був прикрашений портиком, який утримували шість дерев’яних колон, і відкритою терасою на рівні третього поверху. З добудовою цього ризаліту бічний, палацовий, фасад флігеля був досить багато декорований і фактично став парадним фасадом третього поверху. Його архітектура перегукується з архітектурою бічного фасаду палацу. Він оздоблений чотирма лопатками, що «підтримують» багатопрофільований карниз, вертикально поділяють фасад і зорово збільшують його висоту. У місцях над лопатками карниз імітує капітелі колон. Над спареними вікнами й дверима, що мають стрілчасті завершення і обрамлені архівольтами, є прямокутні бровки, прикрашені по кутах стилізованими квітами. Величезні віконні й дверний прорізи зорово полегшують сприйняття об’єму флігеля. Бічний фасад будівлі завершує трикутний фронтон з трисекційним вікном зі стрілчастим завершенням, обрамленим архівольтом. По периметру фронтон прикрашений тягнутим багатопрофільованим карнизом. Гребінь даху увінчує фіал.
При добудові другого ризаліту, що знаходився на місці існуючого портика з колонами одноповерхового панського будинку, було значно підсилено внутрішні стіни. Архітектурною оздобою цього ризаліту став імітований портик, який опирався на шість дерев’яних пів колон, виступаючих з площини стіни третього поверху. Між пів колонами було троє вікон. За цим виступом частина флігеля до 1847 р. ще залишалась одноповерховою. Добудовані виступи на рівні третього поверху з’єднувала між собою відкрита тераса, яку утримували п’ять висотних колон.
Зведені два ризаліти зорово обмежили габарити частини флігеля, а після надбудови другим і третім поверхами головний фасад флігеля, що виходив на міжбудинкову площу, майже повторював форми палацу – П-подібного в плані.  Добудовувався флігель у висоту таким чином, що рівень другого поверху було піднято до висоти підошви парадного першого поверху палацу, а на рівень його карниза вийшов гребінь даху флігеля.
На лівому фланзі будівлі, на місці вхідного тамбуру, після 1861 р. з’явився третій ризаліт. Він мав плаский дах, по кутах якого – стовпчики із цибулиноподібними завершеннями й перила, сперті, очевидно, на класичні балясини. По периметру даху добудови – суцільне загородження у формі кокошника. З добудованого ризаліту через двопільні двері був вихід на відкриті тераси третього поверху.
Останній, четвертий, ризаліт на правому фланзі будівлі з’явився до 1873 р. По кутах добудованого виступу на рівні третього поверху були спарені колони (нині їх немає).
Дахи над виступами завершувались трикутними дерев’яними фронтонами, з трьома вікнами стрілчастої форми, середнє з яких більше за розмірами, і фіали. Напевно, після 1960-х рр. вікна на фронтонах ризалітів були замінені на чотирисекційні, квадратні за формою, що порушило архітектурну гармонію будівлі.
Тильний фасад флігеля має лише віконні прорізи на рівні кожного з трьох поверхів. Віконні прорізи першого й другого поверхів розташовані симетрично, тоді як третього – ні. Частина третього поверху між першим і третім ризалітами має шість спарених й одне одинарне вікна, тоді як між третім і четвертим ризалітами – одинарні. Візуально помітно, що частина стіни третього поверху на лівому фланзі виступає за рівень існуючих стін першого й другого поверхів, що наштовхує на думку, що ця частина добудовувалася без належного архітектурного нагляду, а можливо, і без проєкту.
Горизонтальне членування поверхні стіни бічного, річкового, фасаду досягається за рахунок дев’яти вікон, які також створюють відповідну симетрію. Серед них є три фальш-вікна, одне з яких однозначно автентичне.
Віконні прорізи першого й другого поверхів – прямокутні. Їх обрамлення, як і облямування дверних прорізів, що виконане з вапна й глини, створює своєрідне ліпне оздоблення. Віконні прорізи третього поверху, спарені й одинарні, мають форму стрілчастої арки й акцентовані прямокутними бровками; третій поверх четвертого ризаліту зі сторони міжбудинкової площі прикрасило тричастинне венеціанське вікно.
Декоративним елементом головного, тильного й бічного, річкового, фасадів стали багатопрофільовані карнизи під дахом і ступінчасті – міжповерхові.
Триповерховий флігель після проведених до- і надбудов залишився в плані прямокутним, з виступами на головному фасаді.
Планування будівлі різне на усіх поверхах. На першому – здебільшого анфіладне й коридорне в ризалітах; на другому – анфіладне й здебільшого коридорне з двобічним розташуванням приміщень; на третьому – анфіладне по периметру споруди.
У будівлі на третьому поверсі знаходиться художня галерея.